Наразі майже всі свідомі працівники знають: у разі
невиконання роботодавцем вимог законодавства про працю, умов
колективного чи трудового договору працівник має право у визначений ним
строк розірвати трудовий договір за власним бажанням.
Водночас у таких ситуаціях постає запитання: що записати до трудової
книжки як підставу для звільнення — ст. 38 КЗпП чи ч. 3 ст. 38 КЗпП?
На сьогодні відголоски світової фінансової кризи ще дають про себе
знати, тож як кілька років тому, так і нині деякі роботодавці ще
вважають за потрібне користуватися схемою звільнення працівників у разі,
якщо вони не мають можливості сплачувати ті суми заробітної плати, які
до цього часу здавалися цілком реальними та виправданими.
Варто також розібратися не лише у тому, що саме записати до трудової
книжки, — зрозуміло, що ст. 38 без уточнень цілком влаштовує працедавця.
Проте факт порушення останнім трудового законодавства та звільнення
працівника саме з цієї причини може створити деякі труднощі.
Ситуація, коли працівник у певний момент залишає робоче місце без
передачі справ, пояснень нюансів виконуваної роботи тощо, навряд чи
сподобається роботодавцеві.
Тож спір між роботодавцем та працівником у наведеній ситуації може довести обох до суду.
У нашому прикладі так і сталося: працівникові записали до трудової
книжки звільнення за ст. 38 КЗпП, він звернувся до суду з вимогою
змінити запис на ч. 3 ст. 38 КЗпП.
Суд же, розглядаючи цю справу та заслуховуючи обидві сторони
конфлікту, визначив, що причини, які спонукали роботодавця змінити
істотні умови праці, що призвело до значного зниження рівня зарплати та
порушення строків її виплати, у принципі значення не мають.
У цьому випадку для визначення правової підстави розірвання трудового
договору має значення лише сам факт порушення законодавства про працю,
який спонукав працівника до розірвання трудового договору із власної
ініціативи (саме згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП).
Важливим є й те, що роботодавець не має права самостійно змінювати
визначену працівником у заяві причину звільнення з роботи. Тож якщо
працівник написав у заяві на звільнення саме ч. 3 ст. 38 КЗпП,
роботодавець зобов’язаний зазначити у наказі та у трудовій книжці саме
таку підставу, а не будь-яку іншу. Зокрема, не можна зазначати загальну
статтю 38 КЗпП, яка, серед іншого, містить різні підстави для
звільнення, не пов'язані з порушенням роботодавцем трудового
законодавства (Постанова ВСУ від 22 травня 2013 року у справі
№6-34цс13).
-------довідка------
Стаття 38. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника
Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на
невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним
орган письмово за два тижні. У разі коли заява працівника про звільнення
з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу
(переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на
роботу до іншої місцевості; вступ до навчального закладу; неможливість
проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку
або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до
медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на
роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або
уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про
який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про
звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору,
власник або уповноважений ним орган не має права звільнити його за
поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено
іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути
відмовлено в укладенні трудового договору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий
договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не
виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового
договору.
Стаття 38. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника
(Кодекс законів про працю, ВР УРСР, від 10.12.71 р., Кодекс законів про працю України).
