В умовах кризи в якій перебуває економіка України для працедавця інколи дуже важливо скоротити свої витрати, для того щоб залишитися на плаву. І як правило перша стаття витрат на яку він звертає увагу є заробітна плата працівників. Якщо у працівників є робота, то це дуже добре, але якщо немає платити повну ставку якось немає резону.

Тому роботодавець може піти на встановлення скороченого робочого часу і установити працівникам неповний робочий час. Тут є декілька варіантів. Можна встановити неповний робочий тиждень, неповний робочий час, або і то і інше разом.

Тут потрібно не сплутати поняття скороченого і неповного робочого часу (далі НПР). Адже якщо ви встановите скорочений робочий час працівникові прийдеться платити повну ставку. А якщо буде неповний робочий час – то пропорційно відпрацьованому часу. Різницю я сподіваюся ви відчули.

Але не все так просто як здається. Для початку треба досягти згоди між працівником і роботодавцем. А це не завжди може бути легко. Тому є два варіанти розвитку подій.

По-перше. Самий простий варіант. Працівники пишуть заяви про встановлення неповного робочого часу. І на їх підставі роботодавець видає НАКАЗ про встановлення неповного робочого часу. У наказі слід зазначити норму ст.. 56 КЗпП і зазначити, що роботу працівника будуть оплачувати пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку. Це можна зробити з усіма працівниками, окремими категоріями працівників або окремим особами.

Встановити НПР можна на певний період так і без обмежень певним строком. У другому випадку коли ситуація на підприємстві стабілізується працівники пишуть нову заяву з проханням перевести на повний робочий день.

По-друге. Є і інший, більш довгий шлях. Як ви розумієте працівники можуть бути і незадоволені такою ситуацією і можуть не дати свою згоду. Тому слід поступати наступним чином.  Для цього працівників слід попередити за два місяці про те, що буде встановлюватися НПР і ознайомити їх з цим під розписку. Передує цьому видання Наказу, який вступає в силу як мінімум через два місяці після повідомлення працівників.

Якщо ж працівник незгодний з таким станом справ і він не бажає працювати далі на підприємстві, то після двох місяців його можна буде звільнити за п. 6 ст. 36 КЗпП. Але при цьому підприємство повинно виплатити йому вихідну допомогу, яка має бути не менше ніж середньо місячний заробіток.

Яку ж тривалість робочого часу можна встановити? Яку завгодно, але на наш погляд не менш однієї години на тиждень, адже робочий час обліковують в годинах.

І на останок хочеться зазначити такий момент. У разі таких дій може виникнути ситуація, коли вами можуть зацікавитися контролюючі органи. Боятися цього не треба, а просто надайте пояснення з додатками усіх пояснюючих документів.

Автор статті: експерт компанії БУХКОНСАЛТ Піскун А.Є.