Законодавство забороняє звільнення працівника під час його відпустки або тимчасової непрацездатності лише при розірванні трудового договору з ініціативи роботодавця. А звільнення у зв'язку з розірванням такого договору з ініціативи працівника (ст. 38, 39 КЗпП), а також у деяких випадках припинення трудового договору (ст. 36) у цей період є можливим.

Можливість звільнення під час відпустки (а точніше, в останній день відпустки) навіть окремо передбачена статтею 3 Закону про відпустки — так звана відпустка з наступним звільненням. Тому відкликати працівника з відпустки для звільнення у день виходу на роботу підстав немає.

Після надходження заяви працівника, який перебуває у відпустці, щодо звільнення його під час відпустки (в останній день або в середині відпустки) за власним бажанням (ст. 38, 39 КЗпП) підприємство зобов'язане через 2 тижні або (за наявності поважних причин) в інший строк розірвати трудовий договір, видавши відповідний наказ про звільнення. У заявах про звільнення доцільно рекомендувати працівникам зазначати день звільнення — конкретну дату, що буде останнім днем перебування їх у трудових відносинах із підприємством.

Якщо працівник все-таки бажає звільнитися в середині відпустки — немає законних підстав перешкоджати його звільненню.

При звільненні з працівником має бути проведено повний розрахунок, що включає виплату йому компенсації за всі дні невикористаної відпустки. Розрахунок цієї компенсації проводиться до дня звільнення включно. Оскільки дні відпустки, що припадали на календарні дні після дня звільнення, вже не вважатимуться днями відпустки, проводиться виправлення (сторнування) нарахованих відпусткових за ці дні.