Правила нагляду
У Верховній Раді зареєстровано проект «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо реалізації рекомендацій Європейської
комісії у сфері державної антикорупційної політики» (№3312), розроблений
Мін’юстом. Документ передбачає внесення змін до ч.1 ст.1726 Кодексу про
адміністративні правопорушення — запровадження відповідальності за
подання в декларації про майно, доходи, витрати й зобов’язання
фінансового характеру завідомо недостовірних відомостей. Для того щоб
зрозуміти, чи є потреба в таких змінах, слід проаналізувати, як нині
застосовується законодавство у сфері контролю за поданням декларацій.
Уже 2 роки Україна живе за новим законом «Про засади запобігання і
протидії корупції». Його прийняття було нелегким і супроводжувалося
дискусіями. Проте, незважаючи на нетривалий період застосування акта, до
нього вже 6 разів уносилися поправки, які, на жаль, до цього часу
залишають низку прогалин, що зводять нанівець виконання закріплених у
ньому принципів.
Так, ст.12 закону передбачено порядок здійснення фінансового
контролю, який, зокрема, полягає в зобов’язанні суб’єктів декларування
(визначені п.1 та пп.«а» п.2 ч.1 ст.4) щорічно до 1 квітня подавати за
місцем роботи чи служби декларацію про майно, доходи, витрати й
зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що
додається до цього акта. У разі необхідності подають декларацію й
претенденти на зайняття визначених законом посад.
Ця норма не є новелою українського законодавства. Адже вперше вимога
щодо декларування доходів та зобов’язань фінансового характеру певними
категоріями державних службовців була закріплена в ст.13 закону «Про
державну службу», прийнятого 16.12.93. При цьому механізм реалізації
даної норми визначено лише в постанові Кабміну від 11.08.95 №641 «Про
застосування статті 13 Закону України «Про державну службу», а форма
декларації затверджена наказом Мінфіну від 6.03.97 №58.
За вчинення корупційних правопорушень передбачена кримінальна,
адміністративна, цивільно-правова та дисциплінарна відповідальність (ч.1
ст.21 закону). Зокрема, за неподання або несвоєчасне подання декларації
про майно, доходи, витрати й зобов’язання фінансового характеру
відповідальність передбачено ч.1 ст.1726 Кодексу про адміністративні
правопорушення.
Вибіркова відповідальність
Разом з тим правозастосовна практика свідчить: таке формулювання
складу адміністративного правопорушення не охоплює дій декларантів, що
полягають у внесенні в декларацію неповних чи неправдивих відомостей. І
при цьому перевірки, які проводять органи прокуратури, виявляють значну
кількість саме таких порушень під час заповнення заяв про характер і
розмір доходів.
Відсутність передбаченої законом відповідальності за подання в
декларації неповних чи неправдивих відомостей нівелює виконання
принципів невідворотності покарання за вчинення корупційних
правопорушень, а також відкритості та прозорості діяльності органів
державної влади й органів місцевого самоврядування.
Аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати, що,
незважаючи на закріплений ст.24 Конституції принцип рівності громадян
перед законом, на даний час подання неправдивих відомостей у щорічній
декларації має негативні наслідки тільки для кількох категорій суб’єктів
відповідальності за корупційні правопорушення — посадових осіб органів
місцевого самоврядування та органів дипломатичної служби, оскільки це є
підставою для припинення їх служби. Такі положення прописано в абз.3 ч.1
ст.20 закону «Про службу в органах місцевого самоврядування» та абз.6
ч.2 ст.41 закону «Про дипломатичну службу».
Аналогічна підстава припинення державної служби для інших категорій
чиновників виключена з ст.30 закону «Про державну службу» з 13.06.2012.
Такі правила були реалізовані завдяки закону «Про внесення змін до
деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України
«Про засади запобігання і протидії корупції». Зокрема, п.7 ст.30 закону
«Про державну службу» викладено в новій редакції, передбачено, що
професійна діяльність припиняється в разі «притягнення державного
службовця до кримінальної або адміністративної відповідальності за
корупційні правопорушення, пов’язані з порушенням обмежень, передбачених
законом «Про засади запобігання і протидії корупції».
Оскільки чинне законодавство не передбачає ні кримінальної, ні
адміністративної відповідальності за подання неправдивих відомостей у
декларації, підстава для припинення державної служби, передбачена п.7
ст.30 закону «Про державну службу» в чинній редакції, не охоплює таких
випадків.
Виявлення під час проведення спеціальної перевірки факту подання
претендентом на посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або
місцевого самоврядування, неправдивих відомостей у декларації також може
бути підставою для відмови в призначенні (абз.6 ч.3 ст.11 закону).
Одночасно посадова особа, уповноважена призначати на посаду, зобов’язана
протягом 3 робочих днів повідомити про виявлений факт правоохоронні
органи.
При цьому слід урахувати, що в разі встановлення за результатами
спеціальної перевірки факту розбіжностей в автобіографії або декларації
за минулий рік, поданих претендентом на таку посаду, йому надається
можливість протягом 5 робочих днів надати письмове пояснення та усунути
розбіжність.
У пошуках умислу
Важливим моментом у вирішенні питання про притягнення до
відповідальності за корупційні правопорушення є встановлення умислу,
оскільки відповідно до абз.5 ч.1 ст.1 закону «Про засади запобігання і
протидії корупції» корупційним правопорушенням є умисне діяння, що
містить ознаки корупції, за яке законом установлено кримінальну,
адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.
Аналогічна позиція викладена й у роз’ясненні Мін’юсту від 10.07.2012
«Проблемні питання застосування Закону України «Про засади запобігання і
протидії корупції», а саме: необхідно виходити зі свідомого
приховування чи перекручування тієї чи іншої інформації.
Робота щодо законодавчого вдосконалення механізму фінансового
контролю у сфері боротьби з корупцією триває. Так, комітети ВР
опрацьовують законопроекти щодо внесення змін до актів з питань
запобігання та протидії корупції.
Зокрема, є намір запровадити введення спеціальної перевірки з метою
підтвердження достовірності відомостей, зазначених у декларації про
майно, доходи, витрати й зобов’язання фінансового характеру.
Передбачається застосування кримінального покарання у вигляді
позбавлення волі на строк до 3 років з позбавленням права обіймати певні
посади чи займатися певною діяльністю на строк від 3 до 5 років у разі
зазначення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або
місцевого самоврядування, завідомо неправдивих відомостей у декларації.
Разом з тим законом «Про боротьбу з корупцією», який втратив чинність
1.01.2011, передбачалася відповідальність за неподання або подання
неповних чи неправдивих відомостей про доходи та зобов’язання
фінансового характеру.
Отже, внесення змін до ч.1 ст.1726 Кодексу про адміністративні
правопорушення, якими передбачити запровадження відповідальності за
подання в декларації неповних чи неправдивих відомостей, усунуло б
указану законодавчу прогалину та нерівність між суб’єктами декларування.
У такому випадку дані декларації перестали б бути фікцією, а стали б
дієвою складовою системи заходів, спрямованих на запобігання та протидію
корупції.
НАТАЛІЯ КРАВЧЕНКО,
старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України, радник юстиції
