Бухгалтер24
Информационный бухгалтерский портал

Меню
Реклама
Счетчик
Главная » Статьи » Налоговый учет

Плата за землю для фізичних осіб
Відповідно до ст.22 Земельного кодексу землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної інфраструктури або призначені для цілей землі.

Громадяни України можуть отримати у власність або користування землі с\г призначення для ведення особистого селянського господарства. садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного с\г виробництва. Іноземці та особи без громадянства отримати у власність землі с\г призначення не можуть.

До земель с\г призначення відносять:

  • сільскогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
  • несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи та прогони, полезахисні лісові смуги)

Ставки податку за земельні ділянки с\г призначення встановлені ст.272 ПКУ. Відповідно до цієї статті ставки податку встановлюються у відсотках від нормативної грошової оцінки 1 га с\г угідь у таких розмірах:

  • для ріллі, сіножатей і пасовищ - 0,1%;
  • для багаторічних насаджень - 0,03%

Податок на інші земельні ділянки с\г призначення які не є с\г угіддями справляється за ставками:

  • 1% від нормативної грошової оцінки - якщо таку оцінку проведено;
  • 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим або по області - за земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, нормативну оцінку яких не проведено, що зайняті господарськими спорудами.
  • 0,03% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим або по області - за земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, нормативну оцінку яких не проведено, що зайняті землями тимчасової консервації.

Від сплати земельного податку звільняються(ст.281 ПКУ):

  • інваліди першої та другої групи;
  • фізичні особи які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
  • пенсіонери за віком;
  • ветерани війни та особи на яких поширюється дія закону № 3551;
  • особи постраждалі від Чорнобильської катастрофи

Але це звільнення поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

  1. для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більше 2 га;
  2. для будівництва та обслуговування житлового будинку, ГОСПОДАРСЬКИХ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД: у селах - не більше як 0,25 га; у селищах - 0,15 га, у місах - 0,1 га;
  3. для індивідуального дачного будівництва - не більше як 0,1 га;
  4. для будівництва індивідуальних гаражів - не більше як 0,01 га;
  5. для ведення садівництва - не більше як 0,12 га.

Від сплати земельного податку також звільняються особи за умови передачу в оренду земельних ділянок  платнику ФСП.

При обчислені суми земельного податку застосовують коригуючий коефіцієнт 1,756 до нормативної грошової оцінки 1 га ріллі, проведеної станом на 01.07.95 р.


Земельна ділянка в садівницькому товаристві

Положеннями ст. 35 Земельного кодексу визначено, що громадяни — члени садівницького товариства мають право приватизувати земельну ділянку без згоди на те інших членів цього товариства.

Землі загального користування садівницького товариства є його власністю, до них належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами та іншими об'єктами загального користування. Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, зокрема для ведення садівництва — не більш як 0,12 га.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 Податкового кодексу).

Якщо земельні ділянки приватизовано громадянами — членами садівницького товариства і кожен громадянин отримав документ, що засвідчує право на земельну ділянку, такі громадяни, крім тих, кому надано пільги щодо сплати земельного податку згідно зі ст. 281 Податкового кодексу, самостійно сплачують земельний податок до бюджету. За земельні ділянки загального користування, які перебувають у власності товариства, земельний податок до бюджету сплачуватиметься товариством.

Статтею 286 Податкового кодексу визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до норм ст. 126 Земельного кодексу документами, що посвідчують право власності або право користування землею, є Державний акт на право власності на земельну ділянку та Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Отже, якщо власником землі чи користувачем земельних ділянок, наданих для ведення садівництва, є садівницьке товариство і членами товариства не оформлено право на свою земельну ділянку, то таке товариство і буде платником земельного податку.

Якщо фізична особа має у власності земельну ділянку, яку надано для ведення садівництва і така ділянка посвідчується Державним актом на право власності, то в цьому випадку зазначена особа повинна самостійно сплачувати земельний податок. При цьому потрібно врахувати наявність пільги щодо сплати земельного податку для даної категорії осіб відповідно до ст. 281 Податкового кодексу.

Придбання нежитлового приміщення

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування (ст. 81 Земельного кодексу).

Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовано ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності житлового будинку, будівлі або споруди.

У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташовано житловий будинок, будівлю або споруду, на умовах оренди.

Статтею 377 Цивільного кодексу передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини) з урахуванням прибудинкової території, сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно з п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу за земельну ділянку, на якій розташовано будівлю, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що перебуває в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Таким чином, якщо власник нежитлового приміщення (його частини) сплачує земельний податок на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно з урахуванням прибудинкової території, то податок сплачується відповідно до цільового (господарського) призначення на підставі даних державного земельного кадастру.

Категория: Налоговый учет |
Просмотров: 2209 | Рейтинг: 0.0/0

Похожие материалы
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:










Сайт для бухгалтеров и начинающих предпринимателей © 2021
Яндекс.Метрика
Яндекс.Метрика