Відповідно до п. 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-IV із змінами та доповненнями не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків:
- майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час
дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у
відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової
застави;
- майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у
володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не
виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов
(відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію);
давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її
частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а
також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад,
довірче та будь-які інші види агентського управління;
майнові права інших осіб, надані платнику податків у користування або
володіння, а також немайнові права, у тому числі права інтелектуальної
(промислової) власності, передані в користування такому платнику
податків без права їх відчуження;
- кошти кредитів або позик, наданих платнику податків
кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках,
відкритих такому платнику податків, суми акредитивів, що виставлені на
ім’я платника податків, але не відкриті, суми авансових платежів;
- майно, вільний обіг якого заборонено згідно із законодавством України;
- майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу»;
- кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або
довірче управління, а також власні кошти юридичної особи (фізичної особи
– підприємця), що використовуються для виплат заборгованості з основної
заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які
перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.