Першою особливістю сільськогосподарського виробництва можна назвати сезонність виробництва і це призводить до того, що між понесеними витратами та отриманими доходами може пролягати значний часовий проміжок. Такі виробники сплачують податок на прибуток раз на рік і річний податковий період для них починається з  1 липня поточного року і закінчується 30 червня наступного року. Такий період дає змогу оптимально визначити доходи та витрати з урахуванням всіх особливостей притаманних сільському господарству. Щоквартальна сплата податку себе би не виправдала, тому що одні періоди були б над прибутковими, а інші над збитковими.

Як відомо сільське господарство має багато напрямів діяльності. Для цих видів діяльності ст.155 ПКУ передбачено особливий порядок оподаткування, який стосується лише підприємств, що отримали дохід від продажу сільгосппродукції власного виробництва за попередній звітний податковий рік у сумі, яка перевищує 50% загальної суми доходу. Відповідно до ст.209 ПКУ сільсгосппродукцією вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103 та 4301 згідно з УКТ ЗЕД.

Зазначений порядок оподаткування не стосується сільгоспвиробників у яких понад 50% загальної суми доходу становить дохід від виробництва та/або продажу продукції квітково-декоративного рослинництва, дикорослих рослин, диких тварин і птахів, риб, хутряних товарів, лікеро-горілчаних виробів, пива, вина й виноматеріалів.

Особливістю звітного періоду з 01.07.2012-30.06.2013 р. є застосування різних ставок податку на прибуток: 21% - 2012 р, 19% - 2013 р. У зв'язку з цим платники податків повинні подати 2 декларацій: за друге півріччя 2012 р. та перше півріччя 2013 р. Ці дві декларацій треба подати на протязі 60 календарних днів , що настають за останнім календарним днем звітного періоду.

Врахування збитків минулих періодів.

Якщо сільгоспвиробники за результатами 2011 р отримали збиток понад 1 млн.грн і більше, які були понесені , зокрема, внаслідок неврожаю або низьких закупівельних цін, що пов'язано із сезонністю сільськогосподарських робіт. Сума таких збитків в розмірі 25% включається до податкових витрат починаючи з першого півріччя 2012 р. та наступних періодів до повного їх погашення.

Земельний податок і податок на прибуток.

В статті 155 ПКУ написано,що сума нарахованого податку на прибуток зменшується на суму податку на землю, що використовується в сільськогосподарському  виробничому обороті тобто для сільськогосподарського виробництва.

Водночас відповідно до пп. 138.10.4 ПКУ для тих платників основною діяльністю яких є виробництво сільгосппродукції передбачено можливість включення до витрат плати на землю, що не використовується в сільськогосподарському виробництві.

Зменшення нарахованого податку на суму податку на землю відображається в додатку ЗП до рядка 13 Декларації в табл.1 "Зменшення нарахованої суми податку" за кодом рядка 13.6.

Нарахування плати за землю, що не використовувалася для сільськогосподарського виробництва, відображається в додатку ІВ.

Облік витрат сільгоспвиробників, що займаються виробництвом зерна.

В цій галузі сільського господарства однією із складових частин собівартості продукції є сезонні польові роботи до яких відносяться:

• переорування, боронування, розпушення та коткування;
• внесення в грунт гербіцидів;
• навантаження насіння та добрив та їх транспортування;
• сівба із внесенням добрив;
• прикочування посівів тощо.

Крім того сільгосптехніка яка використовується для цих робіт може бути власною або орендованою,  а від цього залежить нарахування амортизації, віднесення до витрат  ПММ тощо.

Податкові витрати, пов'язані з вирощуванням зерна, його збиранням та очищенням формують собівартість продукції і визнаються витратами того періоду в якому сільгосппродукцію буде реалізовано, незалежно від дати її оплати.

Інші витрати які не включені до собівартості визнаються витратами того періоду в якому вони були понесені.

Страхування продукції.

Страхові внески належать до витрат подвійного призначення, тому обов'язково має виконуватись умова щодо взаємозв'язку застрахованих ризиків із господарською діяльністю.

Страховий ризик - ризик загибелі (втрати, пошкодження) застрахованих посівів (посадок), загибелі (недобору, недоотримання) застрахованого урожаю, загибелі (втрати, вимушеного забою, вимушеного знищення, травматичного пошкодження або захворювання) застрахованих сільськогосподарських тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджолосімей і тваринницької продукції, що належать сільськогосподарському товаровиробникові на праві власності або на іншій законній підставі, внаслідок настання страхової події, яка передбачена договором страхування.

Витрати на страхування визнаються витратами того періоду в якому визнано доходи від реалізації продукції.

При страхуванні врожаю сільськогосподарських культур збитком є втрати страхувальника від недобору (недоотриманню) урожаю в результаті повної або часткової загибелі (втрати, пошкодження) посівів тощо.

Розмір збитку у разі загибелі площі посівної культури визначається як добуток площі посіву загиблої застрахованої культури та середньозважених витрат з урахуванням страхового покриття.

Застраховані збитки ідуть до витрат у податковий період в якому він зазнав збитки, а будь які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до складу доходів такого платника податку за податковий період їх отримання.