Жили-були в
одній файній країні Державна податкова служба й Мінекології. Жили не
тужили, аж поки податківці з метою покращення добробуту в державі не
натрапили в Податковому кодексі України на одну цікаву норму.
Норма ця про
те, що екологію треба берегти, а хто її не береже на своїх
сміттєзвалищах — має за це заплатити в потрійному розмірі екоподатку (п.
246.4 ПКУ). І побачивши таку дивну норму, податківці не повірили
викарбуваному тексту. І вирішили, що Міністерство, яке «доглядає
екологію», має знати, як платити такий специфічний екоподаток краще, ніж
будь-хто. І направили до них листа «з проханням підтвердити або
спростувати позицію ДПС України, що в разі відсутності в місцях
видалення відходів систем захисту ґрунтових вод, вилучення та
знешкодження біогазу та фільтрату, при визначенні податкових зобов'язань
з екологічного податку повинні застосовуватися ставки податку,
збільшені втричі».
Міністерство ж
із відповіддю довго не барилося й відписало: «що місця захоронення
побутових відходів (сміттєзвалища), які не обладнані системами захисту
ґрунтових вод, знешкодження фільтрату, вилучення та утилізації біогазу,
не можуть забезпечити повного виключення забруднення атмосферного
повітря або водних об'єктів».
А й правда,
погано, коли забруднюють екологію… І податкове законодавство в
компетенції Мінекології навряд чи знаходиться. Та якщо воно каже, що
забруднення екології без систем захисту та фільтрів буде, то й ставку
цілком обґрунтовано податківці захочуть бачити потрійну згідно з ПКУ.
Лист
Міністерства доходів і зборів України «Про застосування ставок
екологічного податку» від 16.04.2013 р. № 1349/7/99-99-15-04-01-17
|