Особисті майнові і немайнові відносини регулюються цивільним законодавством, основним актом якого є Цивільний кодекс України. Спадкове право регулюється главами 84-90 Цивільного кодексу (далі - ЦКУ).

Спадкування - перехід прав та обов'язків від фізичної особи, що померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Заповідач може призначити спадкоємцями будь кого незалежно від того, чи є у нього з цією особою сімейні (родинні) відносини. Також він може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу із числа спадкоємців за законом. Але він не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частину у спадщині. Якщо особа, яку позбавили право на спадкування померла раніше за спадкодавця, то діти (онуки) цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах.

Але до спадщини включається не всі права та обов'язки, які пов'язані з особою спадкоємця, а саме:

Спадкування здійснюється за законом або за заповітом.

Заповіт - особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Він складається у письмовій формі і підписується заповідачем особисто. Якщо заповідач внаслідок хвороби або фізичної вади не може особисто підписати заповіт за нього це може зробити довірена особа, підпис якої завіряється нотаріально із зазначенням причин.

Право на спадкування мають особи зазначені у заповіті. У разі відсутності заповіту або визнання його недійсним,неприйняття спадщини або у разі відмови право на спадкування одержують особи визначені ЦКУ почергово.

Кожна наступна черга одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців у першочерговій черзі або інших причин. Якщо особа протягом тривалого часу опікувалась, матеріально забезпечувала або надавала іншу допомогу, то вона через суд може одержати право на спадкування разом із спадкоємцями першочергової черги.

Як же виглядає черговість спадкоємців? Ось так:

Якщо у спадкодавця був утриманець, який не був членом сім'ї, але який утримувався спадкодавцем не менше 5 років вважається спадкоємцем 5 ступеня споріднення.

Спадкоємцями можуть бути особи які є живими на час відкриття заповіту, а також особи які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

спадкоємцями крім фізичних осіб можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо таке місце невідоме, то спадщина відкривається за місцем знаходження нерухомого майн або основної її частини.

Спадкоємець який прийняв спадщину може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо таких спадкоємців декілька, то кожному видається окреме свідоцтво. Якщо таке свідоцтво відсутнє, то спадкоємець не позбавляється права на спадок.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців з дня відкриття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення цього строку. Спадкоємець може відмовиться від спадщини протягом цього строку. Заява про відмову подається в нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини. Ця відмова може бути відкликана протягом строку встановленого для прийняття спадщини.